СкЁльки ж ©х було - молодих Ё талановитих, поетЁв (ПоетЁв!), яким би ще жити й творити, писати вЁршЁ на радЁсть людям, але яких Бог забрав до себе рано, дуже рано. Отак Ё Богдан-╡гор Антонич (1907-1936)... ДвЁ цифри Ё рисочка мЁж ними - це життя, сповнене надЁй Ё поезЁ©, але ж таке коротке. ВЁн багато не встиг, не написав того, що збирався написати, його Ём'я пЁсля смертЁ було забуте на довгЁ роки. ╡ все ж таки справжня ПоезЁя, незважаючи на будь-якЁ перепони, знайде шлях до читача.

До книжки увЁйшли фрагменти Ёз незакЁнченого роману "На другому березЁ", а також значна частина поетичного доробку Богдана- ╡горя Антонича.