"...Як тебе не любити, Ки╨ве мЁй! Ну, не любити можна по-всякому. Можна тихо Ё злЁсно, крадькома, як москаль який-небудь. А можна вЁдверто, Ёз розпачем, як ось я, наприклад, зараз. Тут Ё тепер. На заднЁй лавЁ довжелезного тролейбуса-гармошки, де бЁля протилежного вЁкна куня╨, задерши голову, конкретно п▓яний або дуже перевтомлений чоловЁк, Ёще кЁлька спин пасажирЁв виднЁються попереду, у перспективЁ..."